Лазарит - Симона Вилар (2013)
-
Год:2013
-
Название:Лазарит
-
Автор:
-
Жанр:
-
Серия:
-
Язык:Русский
-
Перевел:978-966-14-5871-9
-
Издательство:Клуб Семейного Досуга
-
Страниц:312
-
ISBN:978-966-14-5871-9
-
Рейтинг:
-
Ваша оценка:
Лазарит - Симона Вилар читать онлайн бесплатно полную версию книги
Мартін зіперся плечем на колону і далі жадібно дивився на Джоанну. Лише зараз він зрозумів, як увесь цей час сумував за нею. Серце вже не вміщалося в грудині й солодко скімлило, губи пересохли, але з них не сходила усмішка, якої він навіть не помічав. Адже, якщо просто дивитися на неї, – і це було невимовною радістю.
Однак та радість була отруєна тривогою. І, коли Джоанна, немов відчувши погляд, скерований на неї із сутінків, злегка обернула голову, Мартін швидко сховався за колону. І більше не наважувався глянути на неї, немов боячись, що від краси цієї жінки він заціпеніє й не осмілиться навіть наблизитися до неї.
Проте це було необхідно. Задля того, що доручив йому Ашер бен Соломон, і задля його дочки Руфі. Але дивна річ: він не міг зараз пригадати обличчя своєї прекрасної єврейки – він весь був переповнений Джоанною.
Бурчання єпископа та легкі кроки служок, передзвін дзвоників, знову запах ладану… Так він простояв усю службу, аж поки не почув останніх слів: «Ідіть із миром, месу здійснено!»
Пора! Але він не міг з’явитися з-за колон у присутності королеви. А якщо обидві жінки зараз покинуть собор? Може, таки наважитися? Однак як відреагує Джоанна, побачивши його?
На щастя, королева вирушила до виходу, а Джоанна залишилася посеред спорожнілого храму в тиші його склепінь. Мартін знову визирнув: вона стояла неподалік від каплиць, розташованих у поперечному нефі. Потім вирушила до однієї з них і опустилася навколішки.
Через певний час до своєї пані підійшов капітан Дроґо, та не насмілився порушити її молитовної зосередженості й пішов геть. Нарешті Мартін наважився і, безгучно ступаючи, рушив до жінки. До нього долетіли слова:
– Deus meus, in Te confide…[159]
Він зосередився.
– Здрастуй, Джоанно!
Вона озирнулася в напівтемряві, і її спокійне обличчя враз почало змінюватися, як змінюється плесо озера під поривами вітру – спершу легкі брижі зачудування, потім сплеск упізнавання, спокій переходить у сум’яття, крізь яке проступає страх.
– Ні!
Мартін на мить заціпенів, коли вона скочила й швидко кинулася геть. Він наздогнав Джоанну, вона вже бігла головним нефом до виходу, схопив і встигнув затулити їй рота, не дозволивши вирватися скрику. О, як же вона пручалася!
У ризниці досі лунали голоси священиків, в арці порталу маячіли якісь постаті, і Мартін квапливо сховався разом зі своєю полонянкою за колонами, оглянувшись та шукаючи, де б це їм укритися. Джоанна була кузиною короля Англії, за спробу її викрадення – а саме так потрактували б його дії – Мартіна жорстоко покарали б.
Його увагу привернули невеличкі дверцята в стіні бічного нефу, і Мартін штурхнув їх ногою. За дверцятами були гвинтові сходи, із віконця в стіні сюди заходило сіре світло. Мартін ковзнув у прогін та прикрив дверцята, досі утримуючи Джоанну. Вона пручалася й тоді, коли він поставив її на сходи.
– Тихше, тихше, люба моя. Це ж я, Мартін. Я не зроблю тобі нічого недоброго й відразу ж відпущу, якщо ти пообіцяєш не кричати. Обіцяєш?
Вона тремтіла всім тілом. Та за мить слухняно кивнула, і він розтиснув руки.
Джоанна відсахнулася й притиснулася до стіни, викинувши вперед руки, немов захищаючись від кошмару. А потім ураз розплакалася – тихо й гірко, як дитина, що не наважується відпустити свій страх та відчай.
– Не торкайся до мене, – лише й змогла вона переривчасто прошепотіти. – Як ти наважився сюди прийти? О, не торкайся, чуєш!..
Мартін був уражений. Не такою він уявляв цю зустріч. Він чекав на образу, сором, крижану зверхність, урешті-решт… Та хіба, прощаючись, вона не запевняла, що чекатиме на нове побачення?
Але зараз Джоанна не відчувала нічого, крім страху. І напевно, це якось пов’язано з братом-храмником. Тепер Мартінові треба бути максимально обачним – адже він не знав, чого можна очікувати від Джоанни.
– Джоанно… Скажи, що сталося? Чому ти так змінилася в ставленні до мене?