У черницях. - Панас Мирний

Название:

У черницях.
Автор:

Панас Мирний
Жанр:

Старинная литература, Поэзия, Драматургия
Серия:

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ N-1
Язык:

Украинский
Издательство:

Мультимедийное издательство Стрельбицкого
Страниц:

4
Рейтинг:

0 (0 голос)
Ваша оценка:
0

1

2

3

4

5

«У черницях» Панаса Мирного є продовженням п’єси «Лимерівна» і засвідчує. Проблеми свободи особистості, актуалізація морально-філософської темы присутня у цьому творі. Перу создателя належать й інші драматичні твори, зокрема, «Згуба», «Спокуса» та ін.
Как раз в это время он начинает пытаться силы в литературе, причём случием для него работает старший брат Иван, уже с начала 1860-х годов публиковавший собственные фольклорные материалы в «Полтавских губернских ведомостях», в «Основе», а далее издавший сборник песен и, конечно же, сказок, делал перевод на украинский язык рассказы Тургенева, выступал в львовском журнальчике «Правда» с критичными заметками.
1-ые произведения — стихотворение «Україні» («Украине») и рассказ «Лихий попутав» («Бес попутал»), подписанные псевдонимом Панас Мирний, размещены за этапом, во львовском журнальчике «Правда» в 1872 году. Не обращая внимания на то, собственно что в 1870—1880-х годах беллетрист большое количество написал, его произведения сохранились неведомыми широкой публике на Украине в связи с цензурными преследованиями украиноязычной литературы. Практически все они были замечены за этапом. Так, в 1874 году в журнальчике «Правда» были размещены абрис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» и рассказ «П’яниця», а в 1877 году в Женеве бывает замечена повесть «Лихі люди». И ещё в тысяча восемьсот семьдесят пятом году в соавторстве с братом Иваном Билыком завершена работа над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», который был передан в цензуру, впрочем в связи с например именуемым Эмским указом 1876 года...

У черницях. - Панас Мирний читать онлайн бесплатно полную версию книги

Добавить в свои закладки на сайте Версия для слабовидящих

Annotation

«У черницях» Панаса Мирного є продовженням п’єси «Лимерівна» і засвідчує формування нового типу драми***. Проблеми свободи особистості, актуалізація морально-філософської тематики присутня у цьому творі. Перу автора належать й інші драматичні твори, зокрема, «Згуба», «Спокуса» та ін.

* * *

Панас Мирний

– СПРАВА ПЕРША —

Вихід І

Вихід II

Вихід III

Вихід IV

Вихід V

Вихід VI

Конец ознакомительного фрагмента.

* * *

Панас Мирний

У ЧЕРНИЦЯХ

(Продовження «Лимерівни»)

Драма в 5 справах і 6 постановах

Справляють:

Ігуменя – в монастирі.

Марфа – черниця.

Серафима – черниця.

Маруся, а в черницях сестра Юліана.

Кнуриха – мати її.

Кнур – батько її.

Василь Безродний – гайдамацький отаман.

Гарасим – монастирський сторож.

Кобзар.

Черниці, люди, гайдамаки, запорожці.

Діється у другій половині XVIII віку.

– СПРАВА ПЕРША —

Велика світлиця, чепурно прибрана. По стінах у золотих рамах святі образи, у кутку їх – ціла божниця. Долівка вистелена килимами, кругом невеличкі гарні кріслечка. Саме сонце сходе і обдає хату ясним світом. Сестра Марфа порається: пил з образів стирає, долівку мете.

Вихід І

Сестра Марфа. Ач, сонце як грає; надворі гарно, весело. Земля покрилася травицею зеленою, дерево заквітчалося листом пишним, повітря чисте та свіже. Ясне сонечко все те пестить-гріє. Чудні і дивні діла твої, господи! Розпросторив ти свою руку над землею, увесь світ повив красою величною. Невеличка комашина радіє тобі; кожна пташка співає славу твою. Дивний і величний світ, господи! А в нас, правду кажучи, завжди однаково: як літом, так і зимою, як повесні, так і восени. Сумно, нудно.

Чується стук у двері.

Голоси. Господи Іісусе Христе, сине божий! Помилуй нас.

Сестра Марфа. Амінь. Хто там?

Голоси. Сестра Серафима. Можна увійти?

Сестра Марфа. Можна. Увіходе сестра Серафима, хреститься і робе низький поклон.

Вихід II

Сестра Серафима. Благодать господа нашого Іісуса Христа буде з нами.

Сестра Марфа. Амінь. На всякім місці владичество його.

Сестра Серафима (підходе до Марфи). Доброго ранку, сестро Марфо. Дозволь облобизати тебе не яко Іуда, а яко розбойник. (Цілуються).

Сестра Марфа. Що скажеш, сестро Серафимо?

Сестра Серафима. До матушки гумені, сестро Марфо. Рано ще, спочиває, мабуть? Он і ти ще не поприбирала.

Сестра Марфа. Ще не виходила з покою… Сядь он там посидь. Вона не забариться вийти. Треба до того поприбирати.

(Сестра Серафима сідає у самому куточку біля дверей, Марфа шпарко стирає пил, струшує килимці і підміта сміття).

Чого се ти, сестро Серафимо, до матушки так рано?

Сестра Серафима (побрязкавши чотками). Як би тобі сказати? Попрохатись маю…

Сестра Марфа. У мир, сестро?

Сестра Серафима. Та хоч біля миру пошвендяти. Літечко тепле настало, сонечко ясне так гріє… Тягне на вільне повітря. Хочеться повештатись по світу просторому. Побачити, як люди живуть, чи не забувають господа милосердного, почитають його храми святі.