Зло - Людмила Баграт (2002)
-
Год:2002
-
Название:Зло
-
Автор:
-
Жанр:
-
Язык:Русский
-
Страниц:140
-
Рейтинг:
-
Ваша оценка:
Мистичная мелодрама, героине которой достался подарок судьбы - идеальная любовь. Но лишь мираж... В реальном свете, она попадает под влияние человека, который сеет зло и не остановится не перед чем, даже убийством собственных детей.
Зло - Людмила Баграт читать онлайн бесплатно полную версию книги
- Тобі потрібен захист. - Він подивився вбік. - Я приставлю до тебе охорону.
Я сама собі не вірила.
- Що???
- Ти чула. Я найму для тебе охоронця. Мене аж занудило від раптового нападу люті.
- Ти не посмієш! Хто ти, до біса, такий? Ти не мій батько, не чоловік! Ти взагалі ніхто! Я просто сплю з тобою!
Костянтин похитав головою:
- Тема вичерпана, Марго. Тебе охоронятимуть. Я знаю, як високо ти цінуєш власну свободу, проте це необхідно. Тільки так я буду впевнений, що з тобою нічого не скоїться.
Сльози застували мені очі.
- Ні, Костю. - Голос зірвався на шепіт. - Ти цього не зробиш. Не посмієш.
Він спокійно подивився на мене:
- Б'ємося об заклад?
Я накинулася на нього, почала щосили гамселити в груди - марно. Відчуття таке, ніби всім тілом б'єшся об залізний сейф.
- Чого тобі від мене треба? Дай мені спокій! Я не хочу тебе бачити! Я не хочу тебе, ти чуєш? Я тебе не хочу! Що ти зі мною робиш? Чого ти вдерся в моє життя? Ти завдаєш мені стільки болю! Тільки біль! Ти руйнуєш мене, Костю! Чому, чому???
Наші погляди зустрілися. Я завмерла. В його очах була я. Не два смарагди, не коштовне скло. Старовинне венеційське дзеркало, в якому я бачила своє відображення. Костянтин повільно став на одне коліно, на друге. Безсило опустив руки і подивився на мене з таким відчаєм, що мені стало лячно.
- Вибач, Марго. Я захворів. Я захворів на тебе. Я не можу від тебе відмовитися. Ти мені потрібна. Все своє життя я повільно йду на дно, і тобі цього не змінити. Проте ти робиш моє падіння таким солодким, дівчинко. Я ніколи тебе не відпущу. Пробач мені, якщо зможеш, але… я кохаю тебе. Закоханий до нестями.
- Яне, ти знаєш, що я народилася під Венерою?
- Так, зіронько, інакше бути й не могло.
Я дивилася на наше віддзеркалення на стелі, Ян дивився на мене.
- Марго, скинь простирадло.
- Навіщо?
- Я хочу побачити тебе. Всю. Роздивитися і запам'ятати.
- Ти знаєш моє тіло, Яне.
- Очима не так добре, як пальцями. Скинь простирадло, будь ласка.
- Гаразд, я скидаю простирадло і запитую. Доки відповідаєш - дивишся. Нема відповіді - простирадло повертається на своє місце. Згода?
Ян замислився, потім подивився на мене, примруживши очі.
- Граємо?
Я трохи підняла простирадло:
- Я чекаю, Яне.
Не зводячи з мене очей, Ян намацав на підлозі пачку цигарок, витягнув одну, закурив.
- На всі питання рано чи пізно доводиться відповідати, зіронько. - Він наче розмірковував вголос. - А це - непогана форма допиту. Згоден.
Простирадло безгучно ковзнуло на підлогу. Я відкинула кучері з лоба, з насолодою потягнулася і повернулася до Яна.
- Що таке «кетара»?
Його очі блукали моїм тілом.
- Чоловік, якого кохає Богиня.
- Венера? Богиня Кохання?
- Так.
- Чому ж це слово так злякало старого цигана?
Ян злегка вигнув брову. Лукава усмішка:
- Божевільний мадяр. Наслухався безглуздих казочок.
- Це не та відповідь, яка мені потрібна. - Я потяглася по простирадло. Ян зупинив мене.
- Гаразд! «Кетара» - це обраний. Вшанований справжнім коханням, подарунком Богині. На знак любови Богиня спотворює обличчя свого обранця, демонструючи цим зневагу до зовнішньої краси, яка лише тлін, і до суто плотської любови. За її задумом, страховисько або вмирає, не витримавши жорстокої правди, а саме, що в цьому світі бажають лише красивої оболонки, або пізнає найвищу любов і стає «кетара» - людиною, з якою говорить Богиня. За легендою, така людина володіє надприродними силами, бо несе в своєму серцістародавню таємничу магію, сильнішу за смерть і життя. Своє кохання.
Я спробувала знайти його очі, проте Ян схилився над моїм волоссям, роздивляючись довгі кучері у блідому місячному сяйві, порівнюючи їхній колір з чорнотою трикутника, який єднає мої ноги.
- Але ж ти - не почвара, Яне.
Він усміхнувся.